7 фільмів про архітектуру для дозвілля та натхнення
“Архітектура – це абетка гігантів,
найбільша система видимих символів,
будь-коли створена”
Гілберт Честертон
Поняття архітектура не обмежується планами та фасадами, об’ємами будівель та композицією елементів у просторі. Це наука, ідеологія, мистецтво, відображення часу та дзеркало суспільства. Гюго вважав, що архітектура – головний літопис людства.
Епоха змін — це сьогодні. Екологія, економіка, політичні події та хвороби впливають на потреби людей, естетику, а отже, і на архітектуру та дизайн міст і навіть країн.
Ми підібрали фільми про архітектуру та архітекторів, які розповідають про взаємодію людини та міста, вплив архітектури на естетичне сприйняття та економічний розвиток людства.
«Метрополіс»
Фріц Ланг (1927 рік)
Один з найбільших чорно-білих кінофільмів в історії, епічна драма та науково-фантастична антиутопія про мегаполіс майбутнього, розділений на два яруси – підземне Пекло, світ робітників, за рахунок праці та життів яких живуть гігантські машини, і верхній Рай – світ білих комірців та фінансових ділків, королів життя.
Картина тривалістю 2,5 години стала найдорожчим проектом німого кіно у Німеччині. Оскільки архітектурі відведено особливу роль, художникам знадобилося багато часу для створення великої кількості макетів міста, будівель, машин, транспорту. Декорації мегаполісу та його масштаби вражають навіть сучасного глядача. Заради однохвилинного епізоду з Вавилонською вежею понад тисяча людей погодилися голити голову, а епізод із затопленням поселення робітників тривалістю 10 хвилин знімали понад півтора місяця. Архітектор Вальтер Шульце-Міттендорф виготовив костюм механічної людини, яка надихнула Джорджа Лукаса на створення персонажа C-3PO із всесвіту Зоряних воєн.
По праву один із знакових надихаючих фільмів для художників.
«Нова Москва»
Александр Медведкін (1938 рік)
Ще одна футуристична фантазія про місто майбутнього.
Легка та подекуди наївна комедія про юного конструктора, який приїхав підкорювати велику Москву з проектом реконструкції столиці. Таким чином, Місто стає і основою сюжету, і конфлікту, і одним із персонажів картини. Особливе враження справляє кінцівка картини – «живий» макет, створений головним героєм, ламається і перетворює сталінські висотки на руїни.
На жаль, представлене у фільмі архітектурне майбутнє Москви не сподобалося Сталіну і картина на екрани так і не вийшла. Але в нашій добірці фільмів з красивою архітектурою картина посіла почесне місце.
«Джерело»
Кінг Відор (1949 рік)
Один із художніх фільмів про архітекторів, чорно-біла екранізація однойменного твору Айн Ренд. Головні ролі зіграли оскароносні Патриція Ніл та Гері Купер.
Картина розповідає про архітектора-новатора, який не отримав визнання у суспільстві. Тривалий час він не може реалізуватися у професії та втілити свої проекти в життя, оскільки відмовляється дотримуватися традицій та підлаштовуватися під уподобання суспільства.
Вважається, що образ головного героя був написаний з образу знаменитого архітектора Френка Ллойда Райта, проекти якого було визнано всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО.
«Зневага»
Жан-Люк Годар (1963 рік)
Картина, знята за мотивами твору Альберто Моравіа, де грає Бріжит Бардо, цікава не так своїм сюжетом, як місцем зйомки.
Основні сцени фільму знято в одному з дуже цікавих архітектурних об’єктів ХХ століття – віллі на острові Капрі, яка належала режисерові та письменнику Курціо Малапарті.
Вілла розташована на вершині скелі, звідки відкривається чудовий краєвид на затоку. Комуніст Малапарте використав назву «червоний дім», адже вілла була побудована з цегли та каменю. Прекрасна локація для зйомок кіно про архітектуру.
За життя Малапарте вілла була знаковим місцем, тут гостювали та творили Альбер Камю, Жан Кокто, Альберто Моравіа. 2017 року він став майданчиком для зйомок рекламної кампанії Saint Laurent.
«Час розваг»
Жак Таті (1967 рік)
Франко-італійська комедія практично без сюжету, яка за допомогою гротеску, сатири та поетичності показує потворність високотехнологічних сучасних мегаполісів та абсурдність модернізму в архітектурі та дизайні.
Для зйомок фільму, що тривали три роки, було збудовано масштабну копію Парижа. А в деяких епізодах з метою економії для імітації інтер’єрів та архітектурних видів були використані величезні фотографії. У шести різних сценах очима головного героя показані офісні хмарочоси, лабіринти кабінетів, виставкові павільйони, сучасна квартира, ресторан та аеропорт.
Це, звичайно, не документальний фільм про історію архітектури, проте пам’ятник епохи.
«Бразилія»
Террі Гілліам (1985 рік)
Сюрреалістична антиутопія про місто, в якому живуть багаті та бідні. Картина перегукується за сюжетом із «1984» Джерджа Оруелла та «Процесом» Франца Кафки.
Місто споживчого товариства зображено як гігантський механізм, що вражає своєю монументальністю. А архітектура арт-деко показана у фільмі як символ влади. Побудовану у цьому стилі лондонську електростанцію використовували для натурних зйомок Міністерства інформації вигаданого міста. Архітектура міських будівель дуже строга та лаконічна. Бетонні висотки схожі на клітини та за стилем нагадують нацистські споруди. Внутрішній простір державної машини позбавлений фарб та індивідуальності, нескінченні коридори наповнені сірими кабінетами.
У свою чергу інтер’єри будинків та закладів – це суміш стилів різних десятиліть. Художники постановники надихалися журналами 30-х та 40-х років, особливо ілюстраціями дизайнерів на тему майбутнього.
«Живіт архітектора»
Пітер Грінуей (1987 рік)
Екзистенційний драматичний фільм про архітектуру із вкрапленнями іронії.
Амбіційний американський архітектор Скорлі Клеклайт приїжджає до Риму для підготовки виставки, присвяченої забутому французькому архітектору Етьєну-Луї Булле, який творив у ХVIII столітті. Поринаючи в роботу, головний герой поступово починає порівнювати та ідентифікувати своє перебування в Італії з суперечливими фактами біографії Булле.
За рахунок панорамних кадрів місто у фільмі наповнене гігантськими спорудами та глибиною простору. А на тлі безсмертної величі архітектури та мистецтва людська метушня здається дрібною та незначною. Боротьба геометрії класичних ліній та італійського бароко, як протистояння суворості та свободи. Головний герой губиться у своїх фантазіях і поступово божеволіє, його робота переходить до рук його суперника. Соціальне та фізичне падіння Клеклайта, як повторення долі його кумира Булле.
Сподіваємося, що ви отримаєте від перегляду цих фільмів таке ж задоволення, як і ми.
Автор: Тетяна Дідковська
